Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України, котрий повідомляє про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

XІV Неділя протягом року – Закінчення Октави Урочистості Пресвятого Тіла і Крові Христа

4 липня 2011 року

Возлюблені Брати і Сестри!

1. Оголошення І Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу

Поточний 2011 рік є особливим часом для Вселенської Церкви та для Католицької Церкви в Україні. 1-ого травня, у Неділю Божого Милосердя, Святійший Отець Бенедикт XVI зачислив до лику Блаженних свого Великого Попередника Йоана Павла ІІ, за що від щирого серця прагнемо Богу дякувати. Цього ж року ми також відзначаємо десяту річницю паломництва Йоана Павла ІІ в Україну. Крім цього, 2011 року ми із вдячністю споминаємо 20-у річницю відновлення церковних структур Католицької Церкви в Україні.

Прагнучи закарбувати у пам’яті ці події та відновити і оживити наше релігійне життя, ми постановили, згідно із порадами Святого Престолу, організувати Євхаристійний Конгрес. Сьогодні, у неділю, яка завершує традиційну Октаву урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, оголошуємо Перший Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні, який відбуватиметься від 26 травня до 3 червня 2012 року. Розпочинатиметься Конгрес у Києві. У наступних днях будуть почергово святкувати дієцезії та парафії. Завершення Конгресу відбудеться у Львові 3 червня 2012 року. Євхаристійний Конгрес є подією релігійного характеру; він є особливим виявом євхаристійного культу, зібранням Божого народу навколо Ісуса Христа, винятковою нагодою до палкої молитви, до вшанування і роздумування над величчю отриманого Дару. Йдеться також і про укріплення та оживлення уз Божого народу з Ісусом Христом, спільне поклоніння Ісусові Христу, який живе у Церкві, та про відповідь на сучасні євангелізаційні потреби.

Тема Конгресу була зачерпнута із Послання до євреїв: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки той самий» (Євр 13, 8). Ця тема пов’язує нас із історичним минулим, і одночасно звертає увагу на «спасенне сьогодні» та скеровує на майбутнє, бо у Пресвятому Таїнстві Вівтаря містяться як спасенні минуле і сучасне, так і відкритість на есхатологічне майбутнє.

Час приготування до Конгресу охоплюватиме сім місяців, починаючи з вересня цього року і буде насичений роздумами над відношенням Євхаристії до інших Таїнств. Цій тематиці будуть присвячені спеціальні проповіді і катехизи. Заохочуємо Вас до щедрішої поживи Божим Словом, до духовного збагачення релігійною літературою, читання часописів, слухання католицьких радіо - і телепрограм, матеріалів, розміщених в інтернеті. Але понад усе просимо про ревну молитву – особисту і у спільноті.

2. «Христос – учора і сьогодні»

         Євхаристія була встановлена під час Тайної Вечері у контексті обрядової трапези, яка була пам’яткою історичної події, що формувала народ Ізраїля – тобто звільнення з єгипетської неволі. Ця трапеза була пам’яткою минулого і одночасно обітницею майбутнього звільнення. «Скільки разів на вівтарі звершується Хресна Жертва, звершується діло нашого Спасіння» (KK 3).

         Сакраментальна Жертва Христа, увінчана Його воскресінням, передбачає також і Його присутність. Це саме в Євхаристії у особливий спосіб сповнюються слова Христа: “Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28, 20).                       У Пресвятому Таїнстві Вівтаря під видом хліба і вина є присутній весь Христос – Богочоловік – істинно, дійсно і субстанціально (пор. DH 1636, 1651).

         Переміна хліба і вина у Тіло і Кров Спасителя торує шлях Святому Причастю. Євхаристія – це істинна Трапеза, на якій Христос жертвує себе як поживу: «Моє тіло – справжня по­жи­­ва, а Моя кров – справжній на­пій» (Йн 6, 55).

         Присутність Ісуса в Євхаристії триває й поза святою Месою. Йоан Павло ІІ багаторазово заохочував до адорації Пресвятого Таїнства. У Апостольському Посланні «Mane nobiscum Domine» він писав: «Присутність Ісуса в кивоті повинна бути своєрідним полюсом притягання для все більшої кількості душ, закоханих у Нього, здатних довгий час слухати Його голосу і майже відчувати биття Його серця» (MND 18).

         Саме слово «Євхаристія» означає подяку. Вдячність допомагає побачити велич дарів, отриманих від Бога. Перші християни жили у захопленні чудесним фактом, що Божа милість знизилася до них в Ісусі Христі, щоб звершити діло Відкуплення. Під час Євхаристійного Конгресу ми хочемо вихваляти Бога і дякувати за великі діла, які Він вчинив у наші часи і на наших землях. Дякуватимемо за повернуту свободу і можливість віросповідання, за відродження релігійного життя, за відновлення церковних структур та інституцій, дієцезій, семінарій, монастирів, парафій, за відновлення і спорудження нових храмів, за єпископів, священиків, ченців і черниць, за всіх учасників церковних рухів, за можливість розвитку благодійності і виховної діяльності, за всіх вірних, які активно приймають участь у житті Церкви.

Ми пам’ятаємо часи, коли треба було прикласти надзвичайних зусиль, щоб зустрітися зі священиком. Дякуймо Богові за священиків, які піддаючи ризику власне здоров’я і життя, старалися прибути з сакраментальним служінням до якнайбільшої кількості вірних. Багато хто із нас міг би конкретно, поіменно, перерахувати цих відважних священиків, які служили вірним у ті важкі часи. Також не можливо не згадати вірних, які ціною утисків передавали віру своїм дітям. Скільки ж священиків і мирян свою вірність засвідчили каторжною працею та стражданнями у таборах, а навіть мученицькою смертю! Папа Йоан Павло ІІ споминав їх у Києві 24 червня 2001 року: «Земле українська, просякнута кров’ю мучеників, дякую тобі за приклад вірності Євангелію, який ти дала християнам у кожній частині світу. Так багато твоїх синів і дочок зберегли свою вірність Христові і за свою послідовність багато з них склали найбільшу жертву. Їхнє свідчення нехай буде для християн третього тисячоліття прикладом і джерелом енергії».

Свідчення цих мучеників і героїв віри на наших землях усвідомлює й нам наше покликання, в сенс якого під час Конгресу хочемо наново вдуматися і наново його прийняти. Особливо хочемо, щоб поглибилася євхаристійна свідомість живого і спасаючого Христа. Особливу увагу прагнемо звернути на християнське святкування неділі, про що пригадував нам папа Йоан Павло ІІ у Апостольському Посланні «Dies Domini». Правильне святкування неділі має особливо важливе значення для сім’ї: «Християнські сім’ї у недільному зібранні знаходять один із найбільш виразних знаків своєї тотожності і “служіння” будучи “домашніми церквами”, коли батьки приступають разом із дітьми до одного столу слова і хліба життя» (DD 36). Заохочуємо Вас брати участь у Євхаристії також і у будні дні, тому що вона є «джерелом і одночасно вершиною усього християнського життя» (KK 11).

3. «Ісус Христос – навіки той самий»

Христос як єдиний Спаситель світу своєю спасенною місією охоплює не тільки наше минуле і теперішнє, наше «вчора і сьогодні» – Йому належить і майбутнє. Акламація, якою вірні після консекрації відповідають на слова священика: «Це велика тайна віри», закінчується словами: «очікуємо Твого пришестя в славі». У адгортації «Sacramentum Caritatis» Папа Бенедикт XVI пише: «Євхаристійна трапеза, у якій ми проголошуємо смерть Господа, сповідуємо Його воскресіння і очікуємо Його пришестя, є завдатком майбутньої слави, у якій також і наші тіла будуть прославлені. Звершуючи Спомин нашого спасіння, укріплюється в нас надія воскресіння плоті та можливість зустрічі віч-на-віч з тими, хто перед нами відійшов зі знаком  віри» (SC 32). Хто споживає Ісуса в Євхаристії, той має «завдаток вічної слави» і вічне життя вже тут на землі: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня» (Йн 6, 54). Найбільшим щастям для віруючого є можливість  прийняття Святого Причастя - Віатику, тобто поживи на дорогу до вічності. Тож докладімо усіх зусиль, щоб наші хворі могли часто, а особливо у небезпеці смерті, укріплятися  Євхаристійним Ісусом.

Прагнемо також виконати заклик блаженного Йоана Павла ІІ, щоб вчитися євхаристійно жити у «школі Марії», яку він називає «Нареченою Євхаристії»: «Дивлячись на Неї, ми переконуємося в преображаючій силі, яку має Євхаристія. У Ній ми зауважуємо світ, відновлений у любові» (EdE 62). Євхаристія була нам дана, щоб усе наше життя, як і життя Марії, було суцільним «Magnificat» (EdE 80). Заступництву Пресвятої Матері та святих Покровителів: Йосифа Більчевського і Зигмунта Гораздовського доручаємо плоди Євхаристійного Конгресу, якими має бути передусім свідчення віри у нашому щоденному житті: «будьте завжди го­тові дати відповідь кожному, хто запи­тує вас про вашу надію» (1 Пт 3, 15).

У сьогоднішньому Євангелію Ісус скеровує до нас заклик: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я облегшу вас!» (Мт 11, 28). Нехай ці слова супроводжують нас впродовж усього часу приготування до Конгресу і під час його переживання. Приходьмо до Христа і вчімося від Нього – бо у Серці Божого Сина знайдемо істинний мир, радість і силу для наслідування Його покірності, смирення та безумовної готовності виконання Волі Небесного Отця у нашому житті. Любов до Євхаристійного Ісуса завжди є екзаменом автентичності нашої віри та істинного духовного оновлення. Звертаємося до вас із проханням про молитву, щоб запланований Євхаристійний Конгрес пробудив умисли і серця якнайбільшої кількості вірних. Визнаймо з вірою і любов’ю, що тільки Ісус Христос є єдиним та істинним Спасителем світу.

На час приготування до Євхаристійного Конгресу та його переживання від усього серця уділяємо вам, Брати і Сестри, свого пастирського благословення.      В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

    

                                                           Конференція Римо-Католицьких Єпископів України

Урочистість Святих Aпостолів Петра і Павла 29 червня 2011 року