Пам'ятка про отримання відпустових благодатей, пов’язаних з таїнством Євхаристії

Луцьк, 16 листопада 2011 р.

Pro memoria

в справі можливостей отримання відпустових благодатей,

пов’язаних з таїнством Євхаристії

            Римсько-католицька Церква в Україні переживає час підготовки до першого Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу, котрий відбудеться на переломі травня – червня 2012 року. Очікуючи на це виняткове вшанування Євхаристійної Тайни, постійно усвідомлюємо, що вона є “джерелом і водночас вершиною всього християнського життя” (Lumen gentium, 11). З огляду на цілковите та більш плідне використання Христового дару любові, в перспективі Євхаристійного Конгресу нагадуємо пастирям та вірним про можливість отримання відпустів (див. ККП, кан. 992-997), безпосередньо пов’язаних із таїнством Євхаристії.

            Згідно з Enchiridion induligentiarum, (№ 7-8; 27), повний відпуст (котрий можна отримати тільки один раз впродовж дня) уділяється вірному:

–                   якщо він навідує Пресвяті Дари та адорує їх хоча би півгодини;

–                   якщо він у Великий Четвер під час процесії з Пресвятим Таїнством після Святої Меси Вечері Господньої побожно відчитає (відспіває) слова Пресвята Господня Тайно (Tantum ergo);

–                   якщо він побожно візьме участь в урочистій євхаристійній процесії, особливо в урочистість Пресвятого Тіла і Крові Господньої;

–                   за побожну участь в літургійному обряді закінчення євхаристійного конгресу;

–                   якщо він приймає Перше Причастя або бере участь в такому святкуванні;

–                   якщо він у будь-яку п’ятницю Великого Посту після прийняття Причастя помолиться перед розп’яттям молитвою Ось я, о добрий Ісусе;

–                   за участь у приміційній Святій Месі або в Месі з нагоди річниці свячень пресвітерату чи консекрації єпископа.

Благодать часткового відпусту вірянин може отримати тоді, коли:

–                   навідує Пресвяті Дари;

–                   прославляє Господа Ісуса, присутнього в Пресвятих Дарах, словами молитви, затвердженої Церквою (напр. Adoro te devote);

–                   духовно приймає Святе Причастя;

–                   молиться словами вдячності після прийняття Причастя, відмовляючи відповідні молитви, напр. Душо Христова або Ось я, о добрий Ісусе.

Нагадуємо, що отримання повного відпусту можливе лише за виконання чотирьох обов’язкових умов:

1.                 сповідь (після однієї сповіді можна отримати більш ніж один відпуст);

2.                 євхаристійне Причастя (після одноразового його прийняття можна отримати лише один повний відпуст);

3.                 молитва в наміреннях Папи (одна молитва уможливлює лише один повний відпуст);

4.                 внутрішній намір повного розриву з гріхом, у тому числі з повсякденним.

Благодать відпусту дає вірному допомогу у відпокутуванні кар за гріхи та підтримує його на дорозі до спасіння. Отримання відпусту нехай  допоможе  плідно “відкрити головне значення Євхаристії в житті християнина” (Sacramentum Caritatis, 21). Очікуючи Конгресового святкування спасаючого Господа, нехай особисті зустрічі з євхаристійним Христом укріплюють серця вірних та додають  сил  у виконанні щоденних обов’язків.

+ Маркіян Трофим’як

Голова Комітету

Першого Євхаристійного Конгресу

Римсько-Католицької Церкви в Україні

Звернення про складання духовних дарів на потреби Євхаристійного Конгресу

Луцьк, 16 листопада 2011 р.

Звернення

до духовенства, богопосвячених осіб та вірних

Римсько-Католицької Церкви в Україні

про складання духовних дарів на потреби Євхаристійного Конгресу

І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні буде публічною і урочистою маніфестацією віри в живу присутність Христа в Євхаристії, а також має служити оживленню євхаристійної побожності серед вірних – тому потрібне добре приготування, в тому числі й духовне.

Церква завжди піклувалася про формаційний вимір літургії, а особливо Таїнства Євхаристії, для спільноти вірних чи поодиноких осіб. Згідно з настановами ІІ Ватиканського Собору, Церква особливо дбає «щоб християни [...] у святих відправах приймали свідому, побожну і дієву участь, щоб вони формувалися Божим Словом, укріплялися при столі Господнього Тіла і складали Богу подяку, та, жертвуючи непорочну гостію не лише руками священика, а й разом із ним, вчилися самих себе приносити в жертву за посередництвом Христа, з кожним днем вдосконалювалися в єдності з Богом та між собою» (Sacrosanctum Concilium 48).

У період приготування до Євхаристійного Конгресу духовенство та вірні Церкви реалізовують заплановані пастирські заходи. Їхнім духовним збагаченням та додатковою підтримкою нехай будуть духовні пожертви в наміреннях Конгресу. Душпастирі наших спільнот отримали принагідні бланки, в яких у відповідній рубриці можна добровільно зобов’язатися до конкретної молитовно-аскетичної практики в наміреннях плідної спасительної діяльності Христа в людських серцях під час днів Конгресу. Конгресові декларації залишаться анонімними, адже безпосереднім адресатом цих постанов є сам Господь Бог, котрий «знає серця всіх» (Діян 1, 24). Духовна жертовність нехай практикується в період приготування Конгресу і також під час його перебігу.

Духовна активність на потреби Конгресу не конче мусить тягнути за собою додаткові практики, відмінні від реалізованих до цього часу під час приватної побожності. Отже, прийнятий намір підтримки Конгресу, записаний в декларації, може стосуватись вже практикованих молитовно-аскетичних практик – головне, щоб їм товаришував чіткий намір духовної підтримки Євхаристійного Конгресу.

До кінця грудня поточного року душпастирі отримають від вірних конгресові декларації, щоб якнайшвидше передати їх до Єпархіального Управління з метою архівації. Частина цих декларацій буде нестися серед інших дарів під час урочистої Літургії на закінчення Євхаристійного Конгресу.

Вже на етапі приготування виразно видно, яку велику силу має спільна діяльність та спільна молитва, яка єднає нас навколо живого Христа. Тішать та надихають оптимізмом різні форми активності не лише священиків, але й мирян. Адже сама ідея конгресу народилася в серці ревний католиків-мирян. Нехай наші спільні зусилля, мотивовані глибокою вірою та любов’ю до Євхаристії, сформують в кожному з нас «нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Еф 4, 24).

+ Маркіян Трофим’як

Голова Комітету

I Євахристійного Конгресу

Римсько-Католицької Церкви в Україні

Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України, котрий повідомляє про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

XІV Неділя протягом року – Закінчення Октави Урочистості Пресвятого Тіла і Крові Христа

4 липня 2011 року

Возлюблені Брати і Сестри!

1. Оголошення І Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу

Поточний 2011 рік є особливим часом для Вселенської Церкви та для Католицької Церкви в Україні. 1-ого травня, у Неділю Божого Милосердя, Святійший Отець Бенедикт XVI зачислив до лику Блаженних свого Великого Попередника Йоана Павла ІІ, за що від щирого серця прагнемо Богу дякувати. Цього ж року ми також відзначаємо десяту річницю паломництва Йоана Павла ІІ в Україну. Крім цього, 2011 року ми із вдячністю споминаємо 20-у річницю відновлення церковних структур Католицької Церкви в Україні.

Прагнучи закарбувати у пам’яті ці події та відновити і оживити наше релігійне життя, ми постановили, згідно із порадами Святого Престолу, організувати Євхаристійний Конгрес. Сьогодні, у неділю, яка завершує традиційну Октаву урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, оголошуємо Перший Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні, який відбуватиметься від 26 травня до 3 червня 2012 року. Розпочинатиметься Конгрес у Києві. У наступних днях будуть почергово святкувати дієцезії та парафії. Завершення Конгресу відбудеться у Львові 3 червня 2012 року. Євхаристійний Конгрес є подією релігійного характеру; він є особливим виявом євхаристійного культу, зібранням Божого народу навколо Ісуса Христа, винятковою нагодою до палкої молитви, до вшанування і роздумування над величчю отриманого Дару. Йдеться також і про укріплення та оживлення уз Божого народу з Ісусом Христом, спільне поклоніння Ісусові Христу, який живе у Церкві, та про відповідь на сучасні євангелізаційні потреби.

Тема Конгресу була зачерпнута із Послання до євреїв: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки той самий» (Євр 13, 8). Ця тема пов’язує нас із історичним минулим, і одночасно звертає увагу на «спасенне сьогодні» та скеровує на майбутнє, бо у Пресвятому Таїнстві Вівтаря містяться як спасенні минуле і сучасне, так і відкритість на есхатологічне майбутнє.

Час приготування до Конгресу охоплюватиме сім місяців, починаючи з вересня цього року і буде насичений роздумами над відношенням Євхаристії до інших Таїнств. Цій тематиці будуть присвячені спеціальні проповіді і катехизи. Заохочуємо Вас до щедрішої поживи Божим Словом, до духовного збагачення релігійною літературою, читання часописів, слухання католицьких радіо - і телепрограм, матеріалів, розміщених в інтернеті. Але понад усе просимо про ревну молитву – особисту і у спільноті.

2. «Христос – учора і сьогодні»

         Євхаристія була встановлена під час Тайної Вечері у контексті обрядової трапези, яка була пам’яткою історичної події, що формувала народ Ізраїля – тобто звільнення з єгипетської неволі. Ця трапеза була пам’яткою минулого і одночасно обітницею майбутнього звільнення. «Скільки разів на вівтарі звершується Хресна Жертва, звершується діло нашого Спасіння» (KK 3).

         Сакраментальна Жертва Христа, увінчана Його воскресінням, передбачає також і Його присутність. Це саме в Євхаристії у особливий спосіб сповнюються слова Христа: “Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28, 20).                       У Пресвятому Таїнстві Вівтаря під видом хліба і вина є присутній весь Христос – Богочоловік – істинно, дійсно і субстанціально (пор. DH 1636, 1651).

         Переміна хліба і вина у Тіло і Кров Спасителя торує шлях Святому Причастю. Євхаристія – це істинна Трапеза, на якій Христос жертвує себе як поживу: «Моє тіло – справжня по­жи­­ва, а Моя кров – справжній на­пій» (Йн 6, 55).

         Присутність Ісуса в Євхаристії триває й поза святою Месою. Йоан Павло ІІ багаторазово заохочував до адорації Пресвятого Таїнства. У Апостольському Посланні «Mane nobiscum Domine» він писав: «Присутність Ісуса в кивоті повинна бути своєрідним полюсом притягання для все більшої кількості душ, закоханих у Нього, здатних довгий час слухати Його голосу і майже відчувати биття Його серця» (MND 18).

         Саме слово «Євхаристія» означає подяку. Вдячність допомагає побачити велич дарів, отриманих від Бога. Перші християни жили у захопленні чудесним фактом, що Божа милість знизилася до них в Ісусі Христі, щоб звершити діло Відкуплення. Під час Євхаристійного Конгресу ми хочемо вихваляти Бога і дякувати за великі діла, які Він вчинив у наші часи і на наших землях. Дякуватимемо за повернуту свободу і можливість віросповідання, за відродження релігійного життя, за відновлення церковних структур та інституцій, дієцезій, семінарій, монастирів, парафій, за відновлення і спорудження нових храмів, за єпископів, священиків, ченців і черниць, за всіх учасників церковних рухів, за можливість розвитку благодійності і виховної діяльності, за всіх вірних, які активно приймають участь у житті Церкви.

Ми пам’ятаємо часи, коли треба було прикласти надзвичайних зусиль, щоб зустрітися зі священиком. Дякуймо Богові за священиків, які піддаючи ризику власне здоров’я і життя, старалися прибути з сакраментальним служінням до якнайбільшої кількості вірних. Багато хто із нас міг би конкретно, поіменно, перерахувати цих відважних священиків, які служили вірним у ті важкі часи. Також не можливо не згадати вірних, які ціною утисків передавали віру своїм дітям. Скільки ж священиків і мирян свою вірність засвідчили каторжною працею та стражданнями у таборах, а навіть мученицькою смертю! Папа Йоан Павло ІІ споминав їх у Києві 24 червня 2001 року: «Земле українська, просякнута кров’ю мучеників, дякую тобі за приклад вірності Євангелію, який ти дала християнам у кожній частині світу. Так багато твоїх синів і дочок зберегли свою вірність Христові і за свою послідовність багато з них склали найбільшу жертву. Їхнє свідчення нехай буде для християн третього тисячоліття прикладом і джерелом енергії».

Свідчення цих мучеників і героїв віри на наших землях усвідомлює й нам наше покликання, в сенс якого під час Конгресу хочемо наново вдуматися і наново його прийняти. Особливо хочемо, щоб поглибилася євхаристійна свідомість живого і спасаючого Христа. Особливу увагу прагнемо звернути на християнське святкування неділі, про що пригадував нам папа Йоан Павло ІІ у Апостольському Посланні «Dies Domini». Правильне святкування неділі має особливо важливе значення для сім’ї: «Християнські сім’ї у недільному зібранні знаходять один із найбільш виразних знаків своєї тотожності і “служіння” будучи “домашніми церквами”, коли батьки приступають разом із дітьми до одного столу слова і хліба життя» (DD 36). Заохочуємо Вас брати участь у Євхаристії також і у будні дні, тому що вона є «джерелом і одночасно вершиною усього християнського життя» (KK 11).

3. «Ісус Христос – навіки той самий»

Христос як єдиний Спаситель світу своєю спасенною місією охоплює не тільки наше минуле і теперішнє, наше «вчора і сьогодні» – Йому належить і майбутнє. Акламація, якою вірні після консекрації відповідають на слова священика: «Це велика тайна віри», закінчується словами: «очікуємо Твого пришестя в славі». У адгортації «Sacramentum Caritatis» Папа Бенедикт XVI пише: «Євхаристійна трапеза, у якій ми проголошуємо смерть Господа, сповідуємо Його воскресіння і очікуємо Його пришестя, є завдатком майбутньої слави, у якій також і наші тіла будуть прославлені. Звершуючи Спомин нашого спасіння, укріплюється в нас надія воскресіння плоті та можливість зустрічі віч-на-віч з тими, хто перед нами відійшов зі знаком  віри» (SC 32). Хто споживає Ісуса в Євхаристії, той має «завдаток вічної слави» і вічне життя вже тут на землі: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня» (Йн 6, 54). Найбільшим щастям для віруючого є можливість  прийняття Святого Причастя - Віатику, тобто поживи на дорогу до вічності. Тож докладімо усіх зусиль, щоб наші хворі могли часто, а особливо у небезпеці смерті, укріплятися  Євхаристійним Ісусом.

Прагнемо також виконати заклик блаженного Йоана Павла ІІ, щоб вчитися євхаристійно жити у «школі Марії», яку він називає «Нареченою Євхаристії»: «Дивлячись на Неї, ми переконуємося в преображаючій силі, яку має Євхаристія. У Ній ми зауважуємо світ, відновлений у любові» (EdE 62). Євхаристія була нам дана, щоб усе наше життя, як і життя Марії, було суцільним «Magnificat» (EdE 80). Заступництву Пресвятої Матері та святих Покровителів: Йосифа Більчевського і Зигмунта Гораздовського доручаємо плоди Євхаристійного Конгресу, якими має бути передусім свідчення віри у нашому щоденному житті: «будьте завжди го­тові дати відповідь кожному, хто запи­тує вас про вашу надію» (1 Пт 3, 15).

У сьогоднішньому Євангелію Ісус скеровує до нас заклик: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я облегшу вас!» (Мт 11, 28). Нехай ці слова супроводжують нас впродовж усього часу приготування до Конгресу і під час його переживання. Приходьмо до Христа і вчімося від Нього – бо у Серці Божого Сина знайдемо істинний мир, радість і силу для наслідування Його покірності, смирення та безумовної готовності виконання Волі Небесного Отця у нашому житті. Любов до Євхаристійного Ісуса завжди є екзаменом автентичності нашої віри та істинного духовного оновлення. Звертаємося до вас із проханням про молитву, щоб запланований Євхаристійний Конгрес пробудив умисли і серця якнайбільшої кількості вірних. Визнаймо з вірою і любов’ю, що тільки Ісус Христос є єдиним та істинним Спасителем світу.

На час приготування до Євхаристійного Конгресу та його переживання від усього серця уділяємо вам, Брати і Сестри, свого пастирського благословення.      В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

    

                                                           Конференція Римо-Католицьких Єпископів України

Урочистість Святих Aпостолів Петра і Павла 29 червня 2011 року