Схема паркування транспорту паломників

Вельмишановні священики та організатори паломницьких груп.

У зв’язку з проведенням свята Дня міста Києва 26-27 травня, внесенні зміни щодо паркування автобусів, які прибудуть на Перший Євхаристійний Конгрес. А саме, місце паркування автобусів буде Річковий порт.

Пропонуємо Вам під’їхати до Українського дому, який розташований на Європейській площі, висадити паломників, які піднімуться до храму святого Олександра по вулиці Трьохсвятительській, а автобуси переїдуть на місце стоянки до Річкового порту. Або відразу прибути на місце паркування, висадити паломників, які піднімуться Фунікулером* до Володимирівського парку, який є поруч з храмом святого Олександра.*Фунікулер знаходиться на Поштовій площі у підніжжя Володимирської гірки.Вибачаємося за зміни в розпорядку, про які нам повідомили з Київської Міської Ради.
c. Юля-секретар

Слова Гімну Євхаристійного Конгресу

ГІМН ЄВХАРИСТІЙНОГО КОНГРЕСУ

Пр.: Ісус Христос – учора і сьогодні,

Ісус Христос – той самий назавжди.

Прийдіть до нього спраглі і голодні,

Він – хліб життя, Він – джерело води.

Прийдімо всі на трапезу Господню!

Ісусе, Ти даєш нам Тіло й Кров,

Переміни людські серця холодні,

нехай з’єднає нас Твоя любов.

І хоч буває темною дорога,

спокуса вабить і чигає гріх.

Ти простягаєш руку допомоги,

щоб чистоту сердець Твій люд зберіг.

До вівтаря всі нині приступімо,

до свого столу нас Господь зове,

Серця свої Ісусу відчинімо –

нехай же він навіки в них живе!

ПОНАД 400 СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ МОЛИТИМУТЬСЯ У ЛЬВОВІ ПІД ЧАС ЄХАРИСТІЙНОГО КОНГРЕСУ РКЦ

Римо-католики України готуються провести Євхаристійний Конгрес, який пройде з 26 травня по 3 червня одразу у кількох містах нашої держави.

Планується, що участь в урочистостях візьмуть тисячі вірян та кілька сотень священнослужителів, як з України, так із-за кордону. Як наголошують організатори, основна мета Конгресу - зміцнити єдність вірних з Євхаристійним Ісусом.

Про це сьогодні, 11 травня, на прес-конференції у Львові розповіли Глава римо-католиків України Митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, єпископ Луцький Маркіян Трофим’як та священик Ян Щих.

«Євхаристійний Конгрес - велика подія у духовному житті. Він повинен поглибити нашу віру, любов до Ісуса Євхаристичного та допомогти кожному усвідомити, яким великим даром є Свята Євхаристія», - сказав митрополит Мечислав Мокшицький.

До проведення Конгресу римо-католики готувалися кілька місяців поспіль. За задумом організаторів, він пройде у кількох містах на найбільших римо-католицьких парафіях. Проте основна увага буде зосереджена у Києві та Львові. У столиці, наприклад, 26 травня у храмі святого Олександра Месою, яку відслужить Папський нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон, Конгрес розпочнеться. А його центральною подією стане урочиста Свята Літургія, яку 3 червня у Львові відправить гість з Риму, представник Папи кардинал Анжело Комастрі. Меса пройде під відкритим небом на площі біля ветеринарної академії і участь у ній візьмуть понад 400 священнослужителів з України, Польщі, Румунії, Болгарії, Словачиини, Німеччини. Потім духовенство та миряни процесією вирушать до латинської кафедри. Меса у Львові стане кульмінаційним моментом Євхаристійного Конгресу.

«У новітніх часах Конгрес відбувається вперше. В нашій Львівській архидієцезії востаннє його проводили ще у 1930 року. Цьогоріч, у зв’язку із відзначенням 600-ліття перенесення латинської кафедри з Галича до Львова, ми вирішили цю традицію відновити», - наголосив митрополит Мокшицький.

Глава Конференції єпископів РКЦ в Україні Мечислав Мокшицький також повідомив, що окрім духовного, Конгрес матиме й матеріальний вимір. Так, під час його проведення священнослужителі мають намір організувати збір пожертв на відбудову храмів. Усі зібрані гроші вони планують передати римо-католикам Кишинівської дієцезії на побудову церкви у Придністров’ї, де Церква нині переживає складні часи.

За матеріалами http://risu.org.ua

Прес-конференція про Євхаристійний Конгрес (відео)

11 травня 2012 р. у Львові відбулась прес-конференція присвячена Всеукраїнському Євхаристійному Конгресу РКЦ в Україні. Архієпископ Львівський М. Мокшицький, єпископ Луцький М. Трофим'як і Кс. доктор Ян Щих відповідали на питання стосовно:
- суті і мети конгресу.
- програми проведення,
- запрошених гостей, тощо
За даними Католицького Медіа-Центру

Трансляція наживо Богослужіння на початок Євхаристійного Конгресу

З 26 травня по 3 червня 2012 р. в Римсько-Католицькій Церкві в Україні проходитиме І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес. Телебачення Віковічного Слова (EWTN) транслюватиме наживо на сайті www.ewtn.org.ua Богослужіння на початок Конгресу з костелу св. Олександра у Києві. Дивіться трансляцію: 26 травня, з 11:00 по 13:00 та з 15:00 по 16:30.

Звернення Архієпископа Мечислава Мокшицького

Львів, 3 травня 2012 року

ЗВЕРНЕННЯ

Глави Конференції Римсько-Католицьких Єпископів на Україні

Архієпископа Мечислава Мокшицького

у зв’язку з наближенням І Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу

в Римсько-Католицькій Церкві в Україні

До Духовенства,

Осіб Богу посвячених

та Вірних Римсько-Католицької Церкви в Україні

Божий люд, що зветься Христовою Церквою, скеровує свою увагу, думки та серце до небесних висот, вдивляючись в Месію, який після перемоги над смертю здіймається угору (пор. Діян 1, 9-11). Йдучи до «свого Отця й Нашого Отця» (пор. Йн 20,17), Спаситель не «покинув нас в людській недолі» (префація) і не залишив нас сиротами (пор. Йн 14, 18). Як і обіцяв, є на землі в своїй Церкві «по всі дні аж до кінця світу» (Мт 28, 20), а саме в літургійних діях, [...] чи також, особливо в євхаристійнних постатях (SC 7). Таким чином прославлений Ісус, попри те, що вознісся на небо, є присутній у кожній миті історії, тобто є поруч з кожною людиною: вчора,  сьогодні і на віки.

          Вже протягом багатьох тижнів Римсько-Католицька Церква в Україні підготовлюється до особливого свята сакраментальної присутності Ісуса посеред свого люду, яким буде І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес. Початок  Конгресу заплановано на найближчу суботу в столичній Київській Катедрі. Далі свято Євхаристії відбуватиметься в окремих парафіях. Церемонія закінчення Конгресу матиме місце у Львові, в неділю 3 червня, очолить її Генеральний Вікарій Святішого Отця Бенедикта XVІ у Ватикані Кардинал Анджело Комастрі.

          Разом з Пастирями Римсько-Католицької Церкви в Україні від щирого серця заохочую всіх Вас щедро черпати Божі ласки в цьому благодатному часі. Нехай участь в святкових церемоніях та євхаристійних адораціях зміцнює Вашу віру в живого Ісуса Христа, нашого Господа і Вчителя, прихованого в Євхаристії.  Бажаю Вам відчути захоплення з присутності Бога, який є володарем часу і місця та перебуває в Церкві. Бажаю теж досвідчити того, що приймаючи спасенну Христову Їжу з чистим сумлінням і палаючим серцем, саме «Бог є нашою силою» (пор. Іс 49, 5), непорушною твердинею і гарантом успадкування небесної Вітчизни.

          Усіх, хто під час Євхаристійного Конгресу зміцнюватиме і поглиблюватиме свої відносини з Господом, який живе і спасає з цілого серця благословляю.

                                                                       Архієпископ Мечислав Мокшицький

Львівський Римсько-Католицький Митрополит

Архієпископ Мечислав Мокшицький про Євхаристичний конгрес

Архієпископ Мечислав Мокшицький: “Бажаємо, щоб наші вірні в Євхаристійному Конгресі зрозуміли і оцінили той великий дар, що мають можливість приймати Євхаристію кожного дня”

Про те, як відбуватиметься Євхаристійний Конгрес, як до нього готуються і якими подіями нині живе Римсько-Католицька Церква в Україні кореспондент РІСУ Ірина Кондратюк спілкувалася з Архієпископом-Митрополитом Львівським Мечиславом Мокшицьким, головою Конференції римсько-католицьких єпископів України.

І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес РКЦ, має відбутися з 26 травня по 3 червня 2012 р. На нього очікують і до нього готуються римо-католики в Україні вже довгі місяці. Він покликаний зміцнити єдність вірних з євхаристійним Ісусом, допомогти кожному усвідомити, яким великим даром є Свята Євхаристія і подякувати Богові за те, що Він щодня жертвує Себе задля нашого життя.




– Ваша Еміненціє, скажіть, будь ласка, які завдання ставить перед собою Римсько-Католицька Церква в Україні в ювілейному році?

– Для нас цей рік є великим святом, адже відзначаємо 600-ліття ювілею митрополії у Львові. Це час особливої благодаті та поглиблення віри. А також час, щоб подякувати Богові за всі благодаті, які ми отримали в нашому житті, а також в історії. За спадщину віри та християнської культури, яку наші діди та прадіди змогли нам передати, адже витривали у цій вірі, незважаючи на важкі комуністичні часи. Можна сказати, що увесь час на цих землях була безперервність віри, комуністичний режим не зміг знищити її в серцях людей. І в особливий спосіб тепер хочемо втілювати нашу віру в життя, поглиблювати свою духовність, охоплюючи щораз більше коло вірних, щоб якнайбільше людей, серед яких живемо, пізнало Господа Бога, Об’явлену Правду, Божі та Церковні Заповіді. Це моральні засади, котрі допомагають людині бути більше людиною. І впроваджують до її душі, досередини її серця мир, допомагають бути кращою і гідно реалізовувати своє покликання: чи то священик, чи то монахиня, чи то лікар, чи представник будь-якої іншої професії. Таким чином відбувається будівництво Царства Небесного вже тут, на Землі, справедливості та миру між людьми у світі. І це головні завдання цього ювілейного року – звернути увагу вірних на те добро, яке приніс нам Збавитель Ісус Христос, Котрий діє і далі в Своїй Церкві через духовенство, а також через світських людей, задіяних у різних сферах душпастирського життя, рухах та спільнотах.

– Євхаристійний Конгрес РКЦ відбуватиметься в Україні вперше. Що саме стало першопричиною для його проведення?

– Мотивом поглиблення віри в ювілейному році є Свята Меса або Євхаристія. Бо в Євхаристії звершується Таємниця Спасіння, Відкуплення людини. Євхаристія є найважливішою частиною християнського життя. І тому ми власне організували Євхаристійний Конгрес, аби звернути увагу на значення Євхаристії, значення і велич Святої Меси в духовному житті людини. Адже в часі Євхаристії повторюємо Таємницю Відкуплення, Спасіння, в ній звершується смерть і воскресіння Христа. І це є центром нашої віри.

– Чи можна сказати, що назріла така потреба в Церкві, щоб людям наголошувати на важливості Євхаристії у такий спосіб?

– Так. Ми можемо брати участь в урочистій Євхаристії кожної неділі, а також і щодня. Але в Євхаристійному Конгресі ми хочемо ще більше звернути увагу вірних на це Таїнство через різні святкування, адорації, конференції, симпозіуми та проповіді на тему, чим є Євхаристія і якими є її плоди. Нині є така потреба. Адже думаю, що свій вплив залишив період комунізму, а також і сьогоднішні часи матеріалізму віддаляють людей від Церкви, цього важливого елементу в житті кожної людини. Людина створена з душі і тіла, тому також мусить не забувати про формування своєї душі, про її збагачення та насичення, поглиблення своєї духовності. Цьому служить Євхаристія.

Сьогодні люди часто вже не мають часу піти до костелу. Тими церквами, костелами, храмами для сучасних людей стають супермаркети. Вони йдуть туди і там витрачають неділю. Ми також мусимо звернути увагу людей на те, що неділя згідно із Планом Божим є днем, посвяченим Господу Богу. Люди не повинні працювати, а цей час присвятити молитві та перебуванню зі своєю найближчою родиною. Цілий тиждень ми можемо виконувати матеріальні справи для сім’ї, а в неділю є власне такий духовний вимір родини, щоб поглибити наші відносини, перебуваючи разом з дружиною, чоловіком, дітьми. Бо цього дуже потребує кожна людина, а в особливий спосіб людина сучасна.

– Підготовка до Євхаристійного Конгресу триває з вересня минулого року. Це достатньо багато часу. Скажіть, будь ласка, як саме ця підготовка відбувається в парафіях, а також на загальноукраїнському рівні?

– До Євхаристійного Конгресу ми готуємося цілий рік. Конференція Єпископату України латинського обряду приготувала програму, за якою кожного місяця дві проповіді (в першу і третю неділю місяця) стосуються теми Євхаристії. Є підготовані теми, проекти, і така проповідь доручена кожному священикові, він може повторити цю проповідь або ж щось в ній змінити, на її базі сказати свою. Також у ці дні є адорації, медитація, духовна конференція на тему Євхаристії і молитва. Це триває від вересня до червня. А вже у червні відбуватимуться молитовні зустрічі і конференції в кожному деканаті раз на місяць, а також в кожному санктуарії нашої митрополії, яка є однією на всю Україну. Тобто програма є однаковою у всій Церкві латинського обряду в Україні. Зараз ми маємо одну митрополію і архідієцезію Львівську, якій підпорядковується сім дієцезій. В майбутньому плануємо створити митрополію також і в Києві. А сам Євхаристійний Конгрес триватиме впродовж інтенсивного тижня з 26 травня до 3 червня. Центральні урочистості розпочнуться в Києві, а закінчаться у Львові.

– Які саме приготування вже зроблені для проведення самого Євхаристійного Конгресу, молитовного тижня, який відбуватиметься наприкінці весни – на початку літа?

– На цей Конгрес ми чекаємо делегата Святішого Отця Бенедикта XVI. Ще Ватикан не дав нам відповіді, хто приїде на цю урочистість. На наше запрошення приїдуть усі владики з України, а також з-за кордону: з Білорусії, Латвії, Литви, Польщі, також думаємо, що з Німеччини приїде один владика. Вони приїдуть на закінчення Конгресу, щоб підкреслити єдність: Євхаристія, яка єднає всіх. Урочистості будуть відбуватися на одній з міських площ Львова. В них також братимуть участь всі священики з нашої митрополії, делегації з нашої архідієцезії і з інших дієцезій, приїдуть і вірні. Цього дня в неділю, 3 червня, не буде Святих Мес в парафіях міста, усіх запросять на цю центральну Євхаристію у Львові. Для осіб хворих або тих, хто не зможе приїхати в неділю, є така можливість, що Служба Божа з вечора суботи буде дійсною і зарахованою за Святу Месу в неділю. Ватикан дав такий дозвіл багато років тому, бо багато людей в неділю, на жаль, мусить працювати.

А цілу ніч з суботи на неділю буде адорація в катедральній базиліці та в храмі святого Антонія. Буде можливість сповіді, паломники також зможуть затриматися і помолитися. Якщо буде багато людей і місця забракне, то ми можемо звернутися з проханням до інших греко-католицьких храмів – бернардинів чи костелу єзуїтів. Думаю, це не буде проблемою попросити, щоб вірні могли піти туди помолитися. І вранці вже кожен окремо зможе піти на площу, де буде загальна Служба Божа, проповідь, адорація, а потім вулицями міста вирушить євхаристійна процесія до катедри.

– А щодо візиту Святішого Отця, Ви зверталися з офіційним запрошенням?

– Так. Я колись приватно говорив з Папою і сказав, що ми маємо урочистості 600-ліття і тішилися б, якби Святіший Отець міг приїхати. Але я сказав: «Не знаю, чи це є мотив, така подія, щоб Папу запросити?». А він відповів, що це дуже гарна, дуже велика урочистість і сказав: «Напевно, якщо зможу, приїду. Прошу лише написати запрошення». Конференція Єпископів римсько-католицького обряду написала таке запрошення. І Папа завжди говорив, що наближається час, що він готовий, а потім вже в останній рік сказав: «Побачимо, бо моє здоров’я не найліпше». Нещодавно Папа їздив до Куби і до Мексики. А у Ватикані сказали, що можливим би був приїзд Святішого Отця в Україну в червні. Але в червні це неможливо, бо тут відбувається Євро-2012. А дві великі події не можна влаштовувати разом. Ми просили, аби Папа приїхав до нас з візитом у вересні, але у цей час є також альтернатива для Ватикану: паломництво до Лівану, в яке Святіший Отець запланував поїхати. Ця поїздка, можна сказати, є більш необхідною для нього, не знаю, чому, але Папа сказав, що там є першенство. Багато разів я був у Папи і ми завжди говорили про візит в Україну. Розмовляли також і з секретарем. І кардинал Бертоне, і всі говорили, що Папа би хотів приїхати, але завжди казав : «Побачимо». Звісно, для Церкви в Україні і для України як для держави це була б, напевно, велика подія і велике добро.

– У інших країнах також відбуваються Євхаристійні Конгреси, де вони вже є постійними. Чи може і в нас такий Конгрес стати традицією?

– Наступного року такий міжнародний Конгрес буде в місті Кельн в Німеччині. Кожного року Папа організовує Міжнародний Євхаристійний Конгрес в різних країнах, на різних континентах, щоб також підкреслювати важливість та велич урочистості. А також країни окремо організовують такі Конгреси на своїх теренах. І ми теж з нагоди Ювілейного Року започаткували Євхаристійний Конгрес. Знаємо, що цьогоріч у Ватикані була ялинка з України. І маємо надію, що колись також Україна матиме змогу пережити Міжнародний Конгрес у себе.

У кожній країні Євхаристійний Конгрес відбувається раз на 20-25 років. Це не є часто. Але традиція національних Конгресів є. Думаю, що і в Україні Конгрес матиме багаті плоди і що буде бажання його відновлювати, адже покоління змінюються. Щоби завжди ця справа Євхаристії була актуальною і важливою.

– Якщо говорити про Євхаристійний Конгрес у ширшому розумінні, з яких аспектів він складається, які царини церковного життя охоплює?

– Конгрес обіймає, можна сказати, цілу Церкву. Церкву через велику «Ц», тобто увесь люд вірних. Починаючи від владик, ми мали також конференцію, священики теж кожного місяця мають свої зустрічі деканальні і молитву, а також проповіді про Євхаристію і адорації. Євхаристійний Конгрес обіймає усіх, також і хворих. Ми просимо, щоби вони свої терпіння, молитви жертвували Богу за Церкву, за народ, державу і також стараємося, щоб принаймні раз на місяць відвідувати хворих і занести їм Таїнство сповіді і Євхаристію, Святе Причастя. І таким плодом також є традиція перших п’ятниць місяця, в які поклоняємося Серцю Господа Ісуса.

Великим святом Євхаристії є Боже Тіло і євхаристійні процесії вулицями міст чи сіл. Це є запрошення Христа в наше суспільство. Щоб Він побачив, як ми живемо, запрошуємо Його у символічний спосіб до наших домівок, місць праці і просимо Його благословення.

– Зараз у храмах часто можна отримати відпусти. Чому Церква вирішила дати більше таких можливостей для вірних?

– На різні урочистості або у парафіяльні чи патрональні свята є так звані привілеї і можна отримати відпуст. Є різні ступені відпустів: частковий, повний, а також є умови цих відпустів. Треба бути у стані освячуючої благодаті, відмовити також молитви і відпуст – це є відпущення кар. Цей відпуст зменшує ті кари, котрі кожна душа повинна спокутувати після смерті.

Ми знаємо, які провини вчинили, скільки скоїли зла, цього не мусить навіть хтось бачити. Бо кожна людина має своє сумління і так само після смерті, коли ми стаємо перед Богом, Він не мусить нам нічого говорити, дає нам таке просвітлення, досвідчення, і ми знаємо, що ми зробили, можна сказати, що ми самі собі обираємо кару. І ми більш-менш на Землі стараємося, коли зробили комусь прикрість, то у якийсь спосіб винагородити за неї, щось допомогти цій людині, перепросити. Це така рекомпенсація за зло, за нашу погану поведінку. Так само і відпуст – це є винагорода Господу Богу за наші злі вчинки, яку ми можемо вчинити ще тут, за нашого земного життя. І щоб дати можливість людям скористатися цим привілеєм і цією благодаттю, Церква затвердила відпусти. Якщо хтось почувається винним, слабким, а кожна людина є грішною, щоби мала цю можливість потім із легшою душею, з меншим багажем провин прийти на зустріч з Богом. Щоби вже тут ці провини, гріхи, які вона несе, тягне, Бог пробачив. Але певна частина провин в нас зостається для спокутування, а через відпусти ми будемо мати менший тягар провин.

– Чим буде молитовний тиждень у часі Конгресу для вірних? Чи буде у ці дні також можливість отримати відпусти?

– Так, це буде відпуст на кінцевій Службі Божій, а в особливий спосіб це буде символом, що ми всі, християни, є однією великою родиною. Що ми разом можемо сісти біля Євхаристії, євхаристійного столу і зустрітися з Христом. Так як колись ми всі зустрінемося в Небі, в Царстві Небесному, так само і тепер у Євхаристійному Конгресі ми всі зможемо взяти участь разом з Ним. І цим підкреслити і побачити, що ми є одна велика родина, незалежно звідки ми прибуваємо — чи з Києва, чи з Запоріжжя — ми є одна велика християнська родина.

– Мені на думку спадає приклад Джанни Беретти Молли. Вона брала участь в Євхаристії, приймала Святе Причастя майже щодня. І вона стала святою. Ваше Високопреосвященство, що Ви можете побажати людям, які приходять до храму і теж хочуть бути святими? Наскільки є важливою Євхаристія?

– Євхаристія є їжею духовною, для нашого духовного життя, так як хліб є нашою їжею для тіла. І знаємо, що якби ми не споживали нашої щоденної їжі, то померли б. Так само і потрібною є нам їжа духовна – Євхаристія, котра зміцнює нас в нашому житті, в нашому щоденному бутті християнином. Допомагає нам кожного дня переживати всі радощі, труднощі, допомагає нам краще виконувати наші щоденні обов’язки. Бо коли ми є в стані освячуючої благодаті, то дякуючи Святому Духові, можемо краще працювати і спілкуватися із людьми. І бажаємо, щоб наші вірні в Євхаристійному Конгресі зрозуміли і оцінили той великий дар, що мають можливість приймати Євхаристію кожного дня.

– В ювілейному році заплановані Літургії з представниками різних професій та соціальних груп людей. Які Меси та зустрічі вже відбулися і як надалі проводите цю роботу?

– Ювілейний рік ми розпочали ювілеєм монашого життя, життя посвяченого. Потім був ювілей владик, в катедрі ми мали Святу Месу зі всіма владиками латинського обряду, а також були присутні владики з Української Греко-Католицької Церкви. Ми розпочали зі Служби Божої, а потім мали спільну зустріч. Також у свято святого Йосифа був ювілей для чоловіків і татів у Бережанах. Матимемо ювілей для молоді, для міністрантів, лікарів…

Серед важливих подій також восени плануємо влаштувати симпозіум, присвячений історії Церкви.

– Чим ще живе Церква? Можливо, поза Євхаристійним Конгресом і ювілейним роком є менш помітні, але також важливі події…

– Власне 28 червня відбудеться патрональне свято святого Яна з Дуклі. Він був колись і ми маємо надію, що надалі є патроном міста Львова. Ян з Дуклі був похований в костелі бернардинів збоку вівтаря (теперішня церква святого Андрія). Потім монахи, які перебували тут, у Львові, перевезли його мощі до монастиря в місті Дукля, де він народився, що поблизу Перемишля в Польщі. У катедрі біля правої нави є мощі святого Йосифа Більчевського. Минулого року ми перенесли їх з Янівського цвинтаря, де він був похований. А тепер з другої сторони, пропорційно, хочемо виставити для пошанування мощі святого Яна з Дуклі. Кожного року приїжджає громада з Польщі, з санктуарію, де він похований. І ми відправляємо Службу Божу у церкві святого Андрія. Нам привезуть з Польщі мощі святого Яна – частину костей. Патрональне свято розпочнеться Службою Божою, потім вирушить процесія від церкви святого Андрія, а завершиться інтронізацією, внесенням мощей святого Яна з Дуклі до Катедри. З нагоди цього свята ми також цьогоріч хочемо встановити скульптуру святого Яна на колоні біля церкви Андрія. На це є дозвіл міста. Нам сказали, що ми можемо встановити скульптуру, але маємо самі її виготовити. Ми попросили монахів з Дуклі, і вони вже створюють копію скульптури, яка колись була на цій колоні. Для них це велика радість, адже він тут був, багато років працював у цьому костелі, і вони тішаться, що він повернеться на своє місце і буде опікуватися далі Львовом. Ми б хотіли, щоб у цей день 28 червня скульптура вже стояла на колоні. І може одразу відбутися її відкриття і освячення. Але найважливіше, що вже є дозвіл міста. Бо ми довго його намагалися отримати, спочатку дозволу не було, а коли я вже сам запитав у голови міста Львова, то і він, і начальник управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко сказали, що дають дозвіл, якщо ми хочемо це зробити, бо вони не мають ані часу цим займатися, ані грошей на це.

– Яка нині ситуація із відновленням римсько-католицьких храмів?

– Зараз ми маємо під своєю опікою 305 костелів в Україні, в яких відправляємо Службу Божу, і 107 парафій. У Львові будуємо новий храм на Сихові і вже закінчили будівництво костелу на Збоїськах, в якому вже служимо Меси. Будуємо костел в Червонограді і цієї весни розпочнемо будову храму в Моршині.

Багато наших костелів були дуже зруйновані, тож мусимо поступово їх відреставровувати і повертати до первинного вигляду. Це – великі кошти. І хоч наші громади не є великі, але найважливішою для нас є спільнота.

– А як щодо повернення колишніх костелів РКЦ?

– Ми би дуже тішилися, якби цього ювілейного року ми могли отримати від міста костел святої Марії Магдалини, в котрому відправляємо Службу Божу і який намагаємося повернути вже багато років. Це дуже важко, адже цей храм підпорядковується Міністерству культури. А в міській раді говорять, що не мають інших приміщень, щоб перенести органний зал. Також хочемо, щоб нам повернули храм Матері Божої Громничної, який розташований біля нашої курії, щоб здійснилася обітниця, яку дав кардинал Гузар кардиналові Яворському. 2005 року він написав листа до кардинала Яворського, в якому запитував, чи той не проти, щоб греко-католикам передали костел святого Казимира. І кардинал Гузар сказав, що коли отримає цей храм, то віддасть нам храм Матері Божої Громничної, колишній семінарійний костел. Кардинал Яворський написав відповідь, що він не має нічого проти і буде тішитися такому розв’язанню питання. Влада передала греко-католикам костел святого Казимира. Але до сьогодні нам не віддали храму Матері Божої Громничної. Там майже немає парафіян. Лише власниця храму зареєструвала собі цей костел з громадою на десять осіб і також зареєструвала фундацію за цією адресою і не хоче віддавати цей костел. А для нас він є дуже важливим і потрібним, бо в ньому ми влаштовуємо зустрічі з молоддю. Також туди приїжджають групи на зустрічі з владикою. Ми молимося, щоб нам повернули цей костел і говоримо про це з архієпископом Ігорем Возьняком. І думаю, він робить все, щоб передати костел Матері Божої Громничної римо-католицькій громаді. Під час зустрічі українських владик двох обрядів у Ватикані 2007 року навіть Папа звертався з проханням до Синоду УГКЦ про повернення цього храму, говорив про це з владиками Гузаром та Возьняком.

– Римсько-католицька громада також висловлювала бажання повернути колишній костел кларисок, у якому зараз музей Пінзеля…

– Отці-домініканці, які проводять душпастирство молоді у храмі Матері Божої Громничної, звернулися до мене і сказали, що хотіли б користуватися колишнім костелом кларисок. Цей храм міг би бути студентським костелом. Так само як костел єзуїтів є військовим і в ньому можуть служити Літургії і православні, і греко-католики, і латинники, так само і в цьому храмі можна було б влаштовувати Меси і зустрічі для студентської молоді усіх конфесій. Нині душпастирство студентів отців-домініканців також є міжконфесійним. Два роки тому ми вже зверталися до міської ради, щоб нам повернули цей храм, але нам відповіли, що вже з 1991 року там зареєстрована греко-католицька громада і нас зареєструвати відмовилися. Тепер будемо знову намагатися повернути цей костел.

Україна також має право мати власну Римсько-Католицьку Церкву

Нам не потрібні усі римсько-католицькі костели у Львові, бо наша громада не є великою. Але можна було здогадатися спочатку, до прикладу, кардинал Любачівський чи ще хтось міг запитати кардинала Яворського: «Владико, які костели у Львові ти потребуєш?». Ми би взяли три чи п’ять храмів, а решта – приблизно 20 костелів залишилися б для УГКЦ. І було б усе добре. Ми б не мали жодної образи і претензій. А греко-католики взяли собі у Львові 24 наших костели, і навіть не запитали нас. Місто Львів римсько-католицькій громаді не передало жодного костелу. І це дуже сумно, бо наші вірні є громадянами України. Римсько-Католицька Церква не є польською Церквою, але Церквою латинського обряду і в Польщі, і в Італії, і в Німеччині, і в Україні… Тільки тут більше вірних є польського походження, адже так історично склалося. Але Україна також має право мати власну Римсько-Католицьку Церкву. Так як греко-католики є в Польщі, в Німеччині, в Канаді, в Аргентині…

– Як підтримуєте зв’язки з іншими конфесіями?

– На всі масштабніші урочистості, які є в латинській Церкві, ми запрошуємо представників інших конфесій. Часто в них бере участь Українська Греко-Католицька Церква, адже ми є однією Церквою, а також архієпископ та представники Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Вірменської Апостольської Церкви. Беруть участь і делегати від Української Православної Церкви Київського Патріархату, але ми не маємо з цією Церквою офіційних, дипломатичних відносин і не можемо мати, бо вона не є канонічною і не визнана Ватиканом. Рідше приходять протестанти чи юдеї. Не маємо з ними значних контактів. Такі міжконфесійні зустрічі завжди є важливими для нас, бо ми повинні взаємно співпрацювати і шанувати один одного. Звично разом з УГКЦ двічі на рік ми маємо спільну зустріч, а також раз на рік спільні реколекції.

– І наостанок: чи плануєте цьогоріч якісь нововведення в Римсько-Католицькій Церкві в Україні? До прикладу, не так давно встановили межі парафій у Львові.

– Раніше не було таких меж парафій. І ми їх територіально поділили, щоб легше було адміністративно організовувати роботу і щоб люди мали кращий доступ до допомоги священиків. Також хочемо зробити дні адорації у храмах. Наразі адорація впродовж цілого дня є тільки у катедрі кожного вівторка та четверга. І ми хочемо, щоб у інших парафіях серед тижня також був цілий день адорації. Якихось інших змін не буде. Проводитимемо традиційне душпастирство.

Цілоденна адорація у катедрі відбувається в каплиці святого Йосифа Більчевського, що справа від вівтаря. Зараз триває реставрація у каплиці Вишневецьких з лівого боку. Вона золота, але реставруємо дерев’яний вівтар, який дуже понищений. Думаю, на це знадобиться ще два роки, адже там реставрацію можна робити лише влітку. Не кожен знає і одразу може побачити, що в каплиці святого Йосифа відбувається адорація, адже там невеличкі зачинені двері. Тому у відреставрованій бічній каплиці ми облаштуємо скляні двері. І той, хто заходитиме до катедри, швидше зможе помітити адорацію і увійти помолитися.

Розмовляла Ірина Кондратюк

Пам'ятка про отримання відпустових благодатей, пов’язаних з таїнством Євхаристії

Луцьк, 16 листопада 2011 р.

Pro memoria

в справі можливостей отримання відпустових благодатей,

пов’язаних з таїнством Євхаристії

            Римсько-католицька Церква в Україні переживає час підготовки до першого Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу, котрий відбудеться на переломі травня – червня 2012 року. Очікуючи на це виняткове вшанування Євхаристійної Тайни, постійно усвідомлюємо, що вона є “джерелом і водночас вершиною всього християнського життя” (Lumen gentium, 11). З огляду на цілковите та більш плідне використання Христового дару любові, в перспективі Євхаристійного Конгресу нагадуємо пастирям та вірним про можливість отримання відпустів (див. ККП, кан. 992-997), безпосередньо пов’язаних із таїнством Євхаристії.

            Згідно з Enchiridion induligentiarum, (№ 7-8; 27), повний відпуст (котрий можна отримати тільки один раз впродовж дня) уділяється вірному:

–                   якщо він навідує Пресвяті Дари та адорує їх хоча би півгодини;

–                   якщо він у Великий Четвер під час процесії з Пресвятим Таїнством після Святої Меси Вечері Господньої побожно відчитає (відспіває) слова Пресвята Господня Тайно (Tantum ergo);

–                   якщо він побожно візьме участь в урочистій євхаристійній процесії, особливо в урочистість Пресвятого Тіла і Крові Господньої;

–                   за побожну участь в літургійному обряді закінчення євхаристійного конгресу;

–                   якщо він приймає Перше Причастя або бере участь в такому святкуванні;

–                   якщо він у будь-яку п’ятницю Великого Посту після прийняття Причастя помолиться перед розп’яттям молитвою Ось я, о добрий Ісусе;

–                   за участь у приміційній Святій Месі або в Месі з нагоди річниці свячень пресвітерату чи консекрації єпископа.

Благодать часткового відпусту вірянин може отримати тоді, коли:

–                   навідує Пресвяті Дари;

–                   прославляє Господа Ісуса, присутнього в Пресвятих Дарах, словами молитви, затвердженої Церквою (напр. Adoro te devote);

–                   духовно приймає Святе Причастя;

–                   молиться словами вдячності після прийняття Причастя, відмовляючи відповідні молитви, напр. Душо Христова або Ось я, о добрий Ісусе.

Нагадуємо, що отримання повного відпусту можливе лише за виконання чотирьох обов’язкових умов:

1.                 сповідь (після однієї сповіді можна отримати більш ніж один відпуст);

2.                 євхаристійне Причастя (після одноразового його прийняття можна отримати лише один повний відпуст);

3.                 молитва в наміреннях Папи (одна молитва уможливлює лише один повний відпуст);

4.                 внутрішній намір повного розриву з гріхом, у тому числі з повсякденним.

Благодать відпусту дає вірному допомогу у відпокутуванні кар за гріхи та підтримує його на дорозі до спасіння. Отримання відпусту нехай  допоможе  плідно “відкрити головне значення Євхаристії в житті християнина” (Sacramentum Caritatis, 21). Очікуючи Конгресового святкування спасаючого Господа, нехай особисті зустрічі з євхаристійним Христом укріплюють серця вірних та додають  сил  у виконанні щоденних обов’язків.

+ Маркіян Трофим’як

Голова Комітету

Першого Євхаристійного Конгресу

Римсько-Католицької Церкви в Україні

Звернення про складання духовних дарів на потреби Євхаристійного Конгресу

Луцьк, 16 листопада 2011 р.

Звернення

до духовенства, богопосвячених осіб та вірних

Римсько-Католицької Церкви в Україні

про складання духовних дарів на потреби Євхаристійного Конгресу

І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні буде публічною і урочистою маніфестацією віри в живу присутність Христа в Євхаристії, а також має служити оживленню євхаристійної побожності серед вірних – тому потрібне добре приготування, в тому числі й духовне.

Церква завжди піклувалася про формаційний вимір літургії, а особливо Таїнства Євхаристії, для спільноти вірних чи поодиноких осіб. Згідно з настановами ІІ Ватиканського Собору, Церква особливо дбає «щоб християни [...] у святих відправах приймали свідому, побожну і дієву участь, щоб вони формувалися Божим Словом, укріплялися при столі Господнього Тіла і складали Богу подяку, та, жертвуючи непорочну гостію не лише руками священика, а й разом із ним, вчилися самих себе приносити в жертву за посередництвом Христа, з кожним днем вдосконалювалися в єдності з Богом та між собою» (Sacrosanctum Concilium 48).

У період приготування до Євхаристійного Конгресу духовенство та вірні Церкви реалізовують заплановані пастирські заходи. Їхнім духовним збагаченням та додатковою підтримкою нехай будуть духовні пожертви в наміреннях Конгресу. Душпастирі наших спільнот отримали принагідні бланки, в яких у відповідній рубриці можна добровільно зобов’язатися до конкретної молитовно-аскетичної практики в наміреннях плідної спасительної діяльності Христа в людських серцях під час днів Конгресу. Конгресові декларації залишаться анонімними, адже безпосереднім адресатом цих постанов є сам Господь Бог, котрий «знає серця всіх» (Діян 1, 24). Духовна жертовність нехай практикується в період приготування Конгресу і також під час його перебігу.

Духовна активність на потреби Конгресу не конче мусить тягнути за собою додаткові практики, відмінні від реалізованих до цього часу під час приватної побожності. Отже, прийнятий намір підтримки Конгресу, записаний в декларації, може стосуватись вже практикованих молитовно-аскетичних практик – головне, щоб їм товаришував чіткий намір духовної підтримки Євхаристійного Конгресу.

До кінця грудня поточного року душпастирі отримають від вірних конгресові декларації, щоб якнайшвидше передати їх до Єпархіального Управління з метою архівації. Частина цих декларацій буде нестися серед інших дарів під час урочистої Літургії на закінчення Євхаристійного Конгресу.

Вже на етапі приготування виразно видно, яку велику силу має спільна діяльність та спільна молитва, яка єднає нас навколо живого Христа. Тішать та надихають оптимізмом різні форми активності не лише священиків, але й мирян. Адже сама ідея конгресу народилася в серці ревний католиків-мирян. Нехай наші спільні зусилля, мотивовані глибокою вірою та любов’ю до Євхаристії, сформують в кожному з нас «нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Еф 4, 24).

+ Маркіян Трофим’як

Голова Комітету

I Євахристійного Конгресу

Римсько-Католицької Церкви в Україні

Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

Пастирський Лист Римо-Католицьких Єпископів України, котрий повідомляє про І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес

XІV Неділя протягом року – Закінчення Октави Урочистості Пресвятого Тіла і Крові Христа

4 липня 2011 року

Возлюблені Брати і Сестри!

1. Оголошення І Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу

Поточний 2011 рік є особливим часом для Вселенської Церкви та для Католицької Церкви в Україні. 1-ого травня, у Неділю Божого Милосердя, Святійший Отець Бенедикт XVI зачислив до лику Блаженних свого Великого Попередника Йоана Павла ІІ, за що від щирого серця прагнемо Богу дякувати. Цього ж року ми також відзначаємо десяту річницю паломництва Йоана Павла ІІ в Україну. Крім цього, 2011 року ми із вдячністю споминаємо 20-у річницю відновлення церковних структур Католицької Церкви в Україні.

Прагнучи закарбувати у пам’яті ці події та відновити і оживити наше релігійне життя, ми постановили, згідно із порадами Святого Престолу, організувати Євхаристійний Конгрес. Сьогодні, у неділю, яка завершує традиційну Октаву урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, оголошуємо Перший Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні, який відбуватиметься від 26 травня до 3 червня 2012 року. Розпочинатиметься Конгрес у Києві. У наступних днях будуть почергово святкувати дієцезії та парафії. Завершення Конгресу відбудеться у Львові 3 червня 2012 року. Євхаристійний Конгрес є подією релігійного характеру; він є особливим виявом євхаристійного культу, зібранням Божого народу навколо Ісуса Христа, винятковою нагодою до палкої молитви, до вшанування і роздумування над величчю отриманого Дару. Йдеться також і про укріплення та оживлення уз Божого народу з Ісусом Христом, спільне поклоніння Ісусові Христу, який живе у Церкві, та про відповідь на сучасні євангелізаційні потреби.

Тема Конгресу була зачерпнута із Послання до євреїв: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки той самий» (Євр 13, 8). Ця тема пов’язує нас із історичним минулим, і одночасно звертає увагу на «спасенне сьогодні» та скеровує на майбутнє, бо у Пресвятому Таїнстві Вівтаря містяться як спасенні минуле і сучасне, так і відкритість на есхатологічне майбутнє.

Час приготування до Конгресу охоплюватиме сім місяців, починаючи з вересня цього року і буде насичений роздумами над відношенням Євхаристії до інших Таїнств. Цій тематиці будуть присвячені спеціальні проповіді і катехизи. Заохочуємо Вас до щедрішої поживи Божим Словом, до духовного збагачення релігійною літературою, читання часописів, слухання католицьких радіо - і телепрограм, матеріалів, розміщених в інтернеті. Але понад усе просимо про ревну молитву – особисту і у спільноті.

2. «Христос – учора і сьогодні»

         Євхаристія була встановлена під час Тайної Вечері у контексті обрядової трапези, яка була пам’яткою історичної події, що формувала народ Ізраїля – тобто звільнення з єгипетської неволі. Ця трапеза була пам’яткою минулого і одночасно обітницею майбутнього звільнення. «Скільки разів на вівтарі звершується Хресна Жертва, звершується діло нашого Спасіння» (KK 3).

         Сакраментальна Жертва Христа, увінчана Його воскресінням, передбачає також і Його присутність. Це саме в Євхаристії у особливий спосіб сповнюються слова Христа: “Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28, 20).                       У Пресвятому Таїнстві Вівтаря під видом хліба і вина є присутній весь Христос – Богочоловік – істинно, дійсно і субстанціально (пор. DH 1636, 1651).

         Переміна хліба і вина у Тіло і Кров Спасителя торує шлях Святому Причастю. Євхаристія – це істинна Трапеза, на якій Христос жертвує себе як поживу: «Моє тіло – справжня по­жи­­ва, а Моя кров – справжній на­пій» (Йн 6, 55).

         Присутність Ісуса в Євхаристії триває й поза святою Месою. Йоан Павло ІІ багаторазово заохочував до адорації Пресвятого Таїнства. У Апостольському Посланні «Mane nobiscum Domine» він писав: «Присутність Ісуса в кивоті повинна бути своєрідним полюсом притягання для все більшої кількості душ, закоханих у Нього, здатних довгий час слухати Його голосу і майже відчувати биття Його серця» (MND 18).

         Саме слово «Євхаристія» означає подяку. Вдячність допомагає побачити велич дарів, отриманих від Бога. Перші християни жили у захопленні чудесним фактом, що Божа милість знизилася до них в Ісусі Христі, щоб звершити діло Відкуплення. Під час Євхаристійного Конгресу ми хочемо вихваляти Бога і дякувати за великі діла, які Він вчинив у наші часи і на наших землях. Дякуватимемо за повернуту свободу і можливість віросповідання, за відродження релігійного життя, за відновлення церковних структур та інституцій, дієцезій, семінарій, монастирів, парафій, за відновлення і спорудження нових храмів, за єпископів, священиків, ченців і черниць, за всіх учасників церковних рухів, за можливість розвитку благодійності і виховної діяльності, за всіх вірних, які активно приймають участь у житті Церкви.

Ми пам’ятаємо часи, коли треба було прикласти надзвичайних зусиль, щоб зустрітися зі священиком. Дякуймо Богові за священиків, які піддаючи ризику власне здоров’я і життя, старалися прибути з сакраментальним служінням до якнайбільшої кількості вірних. Багато хто із нас міг би конкретно, поіменно, перерахувати цих відважних священиків, які служили вірним у ті важкі часи. Також не можливо не згадати вірних, які ціною утисків передавали віру своїм дітям. Скільки ж священиків і мирян свою вірність засвідчили каторжною працею та стражданнями у таборах, а навіть мученицькою смертю! Папа Йоан Павло ІІ споминав їх у Києві 24 червня 2001 року: «Земле українська, просякнута кров’ю мучеників, дякую тобі за приклад вірності Євангелію, який ти дала християнам у кожній частині світу. Так багато твоїх синів і дочок зберегли свою вірність Христові і за свою послідовність багато з них склали найбільшу жертву. Їхнє свідчення нехай буде для християн третього тисячоліття прикладом і джерелом енергії».

Свідчення цих мучеників і героїв віри на наших землях усвідомлює й нам наше покликання, в сенс якого під час Конгресу хочемо наново вдуматися і наново його прийняти. Особливо хочемо, щоб поглибилася євхаристійна свідомість живого і спасаючого Христа. Особливу увагу прагнемо звернути на християнське святкування неділі, про що пригадував нам папа Йоан Павло ІІ у Апостольському Посланні «Dies Domini». Правильне святкування неділі має особливо важливе значення для сім’ї: «Християнські сім’ї у недільному зібранні знаходять один із найбільш виразних знаків своєї тотожності і “служіння” будучи “домашніми церквами”, коли батьки приступають разом із дітьми до одного столу слова і хліба життя» (DD 36). Заохочуємо Вас брати участь у Євхаристії також і у будні дні, тому що вона є «джерелом і одночасно вершиною усього християнського життя» (KK 11).

3. «Ісус Христос – навіки той самий»

Христос як єдиний Спаситель світу своєю спасенною місією охоплює не тільки наше минуле і теперішнє, наше «вчора і сьогодні» – Йому належить і майбутнє. Акламація, якою вірні після консекрації відповідають на слова священика: «Це велика тайна віри», закінчується словами: «очікуємо Твого пришестя в славі». У адгортації «Sacramentum Caritatis» Папа Бенедикт XVI пише: «Євхаристійна трапеза, у якій ми проголошуємо смерть Господа, сповідуємо Його воскресіння і очікуємо Його пришестя, є завдатком майбутньої слави, у якій також і наші тіла будуть прославлені. Звершуючи Спомин нашого спасіння, укріплюється в нас надія воскресіння плоті та можливість зустрічі віч-на-віч з тими, хто перед нами відійшов зі знаком  віри» (SC 32). Хто споживає Ісуса в Євхаристії, той має «завдаток вічної слави» і вічне життя вже тут на землі: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня» (Йн 6, 54). Найбільшим щастям для віруючого є можливість  прийняття Святого Причастя - Віатику, тобто поживи на дорогу до вічності. Тож докладімо усіх зусиль, щоб наші хворі могли часто, а особливо у небезпеці смерті, укріплятися  Євхаристійним Ісусом.

Прагнемо також виконати заклик блаженного Йоана Павла ІІ, щоб вчитися євхаристійно жити у «школі Марії», яку він називає «Нареченою Євхаристії»: «Дивлячись на Неї, ми переконуємося в преображаючій силі, яку має Євхаристія. У Ній ми зауважуємо світ, відновлений у любові» (EdE 62). Євхаристія була нам дана, щоб усе наше життя, як і життя Марії, було суцільним «Magnificat» (EdE 80). Заступництву Пресвятої Матері та святих Покровителів: Йосифа Більчевського і Зигмунта Гораздовського доручаємо плоди Євхаристійного Конгресу, якими має бути передусім свідчення віри у нашому щоденному житті: «будьте завжди го­тові дати відповідь кожному, хто запи­тує вас про вашу надію» (1 Пт 3, 15).

У сьогоднішньому Євангелію Ісус скеровує до нас заклик: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я облегшу вас!» (Мт 11, 28). Нехай ці слова супроводжують нас впродовж усього часу приготування до Конгресу і під час його переживання. Приходьмо до Христа і вчімося від Нього – бо у Серці Божого Сина знайдемо істинний мир, радість і силу для наслідування Його покірності, смирення та безумовної готовності виконання Волі Небесного Отця у нашому житті. Любов до Євхаристійного Ісуса завжди є екзаменом автентичності нашої віри та істинного духовного оновлення. Звертаємося до вас із проханням про молитву, щоб запланований Євхаристійний Конгрес пробудив умисли і серця якнайбільшої кількості вірних. Визнаймо з вірою і любов’ю, що тільки Ісус Христос є єдиним та істинним Спасителем світу.

На час приготування до Євхаристійного Конгресу та його переживання від усього серця уділяємо вам, Брати і Сестри, свого пастирського благословення.      В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

    

                                                           Конференція Римо-Католицьких Єпископів України

Урочистість Святих Aпостолів Петра і Павла 29 червня 2011 року